Головна

   Велика Радянська Енциклопедія

Здоровий глузд

   
 

Здоровий глузд, стихійно складається під впливом повсякденного досвіду сукупність поглядів людей на навколишню дійсність і самих себе, яка є підставою для їх практичної діяльності та моралі. З. с. виступає як життєва позиція філософськи недосвідченого людини, що вимагає розглядати дійсність такою, як вона безпосередньо представляється йому. По суті З. с. являє собою некритичне поєднання "наївного реалізму" з пануючими в даному суспільстві традиційними уявленнями. Оскільки в основі З. с. Лежить безпосередньо практичне ставлення людини до світу, він не піднімається до рівня наукового і філософського осмислення дійсності, в чому виражається його обмеженість. Ф. Енгельс писав про це: "Для метафізика речі і їх уявні відображення, поняття, суть окремі, незмінні, застиглі, раз назавжди дані предмети, що підлягають і дослідженню один після іншого і один незалежно від іншого ... Цей спосіб мислення здається нам на перший погляд цілком прийнятним тому, що він властивий так званому здоровому людському розуму. Але здоровий людський розум, вельми поважний супутник в чотирьох стінах свого домашнього вжитку, переживає дивовижні пригоди, лише тільки він зважиться вийти на широкий простір дослідження "(К. Маркс і Енгельс Ф., Соч., 2 вид., т. 20, с. 21). Проблема З. с. ставиться в марксизмі в плані формування наукового світогляду і виступає насамперед як проблема критичного аналізу повсякденної, стихійно складається свідомості.

В історії філософії існують протилежні тенденції в тлумаченні сутності і значення З. с. Так, французькі матеріалісти 18 ст. вважали, що З. с. людини протистоїть релігії, тоді як представники шотландської школи "здорового глузду" (common sense) в 18 в. вважали, що З. с. неминуче повинен привести до віри в бога. Т. Рід вважав, що свідомість людини не є tabula rasa ("чиста дошка"), що заповнюється в процесі досвіду, як стверджували сенсуалісти. Навпаки, сам досвід можливий лише остільки, оскільки людський дух має вроджені принципи З. с., Якими є невикорінна віра в бога і в навколишній світ; філософія може будуватися лише на основі цих принципів.

У сучасній буржуазної філософії також є протилежні трактування З. с. Т. н. реалістичні напрямки (неореалізм, критичний реалізм) виходять з того, що З. с. з необхідністю повинен постулювати існування реальної дійсності, без чого людина не може "ні жити, ні філософствувати" (Дж. Сантаяна, США). З ін боку, представники релігійних напрямків вважають, що З. с. веде до незаперечним визнанням буття бога. Нарешті, згідно прагматизму, З. с. тотожний тій користі або вигоді, яку людина отримує в певній ситуації.

© Д. М. Луканов.





Виберіть першу букву в назві статті:

а б в г д е ё ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ы э ю я

Повний політерний каталог статей


 

Алфавітний каталог статей

  а б в г д е ё ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ы э ю я
 


 
© 2014-2022  vre.pp.ua