Головна

   Велика Радянська Енциклопедія

Цироз печінки

   
 

Цироз печінки, хронічне прогресуюче захворювання людини і тварин; характеризується порушенням архітектоніки печінки і поразкою всіх її структурних елементів - паренхіми (з загибеллю багатьох клітин і розростанням сполучної тканини - звідси і назва цироз ), проміжній тканині, ретикулоендотеліальної системи, жовчних ходів, судин, серозного, покриву. У людини проявляється функціональною недостатністю печінки, підвищенням тиску в системі ворітної вени, залученням до патологічного процесу ін органів і систем. Термін запропонований Р. Лаеннеком (1819) для позначення захворювання, при якому печінка рудого кольору, зморщена, щільна. Основа сучасних поглядів на Ц. п. сформульована на конгресі гастроентерологів в Гавані (1956); класифікація заснована на характеристиці за кількома ознаками захворювання (з урахуванням причини, функціонального стану печінки та морфологічної картини її поразки). Роль причинного фактора можуть грати вірусний гепатит та ін інфекційні захворювання, інтоксикації (у т. ч. при алкоголізмі), недостатнє білкове харчування, конституційно-генетичні особливості та ін Нерідко розвиток Ц. п. обумовлено поєднанням ряду факторів; в значній частині випадків причина захворювання залишається нез'ясованою (т. н. Криптогенні форми). Суттєву роль у розвитку хвороби відіграють порушення внутрішньопечінкового кровообігу, аутоімунні процеси. Основу морфологічних змін становить запальна реакція (див. Гепатит ) з посиленим процесом утворення сполучної тканини, розвитком "вузлів" регенеруючої паренхіми.

Клінічні прояви Ц. п. різноманітні, залежать від форми і стадії хвороби: слабкість, схуднення, болі в животі, диспепсія, метеоризм, збільшення печінки та селезінки, жовтяниця, асцит, лихоманка, кровоточивість. Спостерігаються судинні "зірочки", еритема долонь, червоний язик, пальці у вигляді "барабанних паличок", гінекомастія, енцефалопатія і т.д. При лабораторному дослідженні виявляють анемію, лейко-і тромбоцитопенію, прискорену РОЕ, порушене співвідношення білкових фракцій плазми крові, підвищений вміст в ній деяких ферментів, знижену концентрацію калію і т.д. Смерть настає головним чином від печінкової коми або кровотеч з розширених вен стравоходу і шлунка. У розпізнаванні захворювання важливе значення мають функціональні проби, а також інструментальні методи дослідження ( лапароскопія , пункційна біопсія печінки, сканування , ангіографія та ін.), що дозволяють виявити характерні зміни форми, забарвлення печінки, уточнити морфологічний варіант, визначити ступінь активності процесу.

Своєчасне лікування Ц. п. дозволяє домогтися ремісії або стабілізувати стан хворого: при компенсованому цирозі - режим з обмеженням психічних і фізичних навантажень, дієта; при активному процесі, крім того, хінгамін або кортикостероїди, цитостатичні засоби, антилімфоцитарну глобулін, сечогінні та ін засобу; вводять альбумін, плазму, білкові гідролізати; при вираженому внутрипеченочном холестазе - холестирамін. Профілактика Ц. п. - боротьба із захворюваннями, які призводять до його розвитку, головним чином з вірусним гепатитом і алкоголізмом; своєчасне лікування гострих і хронічних гепатитів.


Літ.: Тарєєв Є. М., Тареева І. Є., Хронічні гепатити та цирози, в кн.: Багатотомне керівництво по внутрішніх хворобах, т. 5, М., 1965, с. 306-477; Бондар З. А., Клінічна гепатологія, М., 1970; Епідемічний гепатит, М., 1970; Основи гепатології, Рига, 1975; Schiff L. (ed.), Diseases of the liver, Phil. - Toronto, 1969; The liver and its diseases, Stuttg., 1974.

© М. Є. Семендяева.





Виберіть першу букву в назві статті:

а б в г д е ё ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ы э ю я

Повний політерний каталог статей


 

Алфавітний каталог статей

  а б в г д е ё ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ы э ю я
 


 
© 2014-2022  vre.pp.ua