Велика Радянська Енциклопедія

Тіун

   
 

Тіун (від древнеісламского pjonn - слуга), в 11-13 вв. в Стародавній Русі терміном "Т." позначалася група привілейованих княжих і боярських слуг, які брали участь в управлінні феодальним господарством. У 14 - 17 ст. існували: Т. великого князя (або великої княгині), зайняті в їхньому господарстві і в управлінні окремими волостями і містами; Т. намісників и волостелей для первинного розбору судових справ; Т. архієреїв, що спостерігали за виконанням обов'язків церковних служителів. У Великому князівстві Литовському в 14-15 ст. Т. називалися великі феодали, що управляли волостями (пізніше - намісники), а також заможні селяни - старости великокнязівських маєтків.





Виберіть першу букву в назві статті:

а б в г д е ё ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ы э ю я

Повний політерний каталог статей


 

Алфавітний каталог статей

  а б в г д е ё ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ы э ю я