Головна

   Велика Радянська Енциклопедія



Довічне утримання

   
 

Довічне утримання , в СРСР цивільно-правовий договір, в силу якого особа, непрацездатна за віком або за станом здоров'я (відчужувач), передає житловий будинок (його частина), а також ін майно у власність набувача, який на сплату за майно зобов'язується довічно надавати непрацездатному матеріальне забезпечення в натурі (житло, харчування, догляд та іншу необхідну допомогу). Договір П. с. регулюється ГК союзних республік (наприклад, ГК РРФСР, ст. 253, 254; ЦК УРСР, ст. 425, 429). Полягає тільки між громадянами і оформляється за правилами купівлі-продажу житлового будинку. У період дії договору про П. с. набувач не може відчужувати будинок та ін майно. Право на розірвання договору виникає у особи, прийнятого на П. с., Якщо набувач порушує свої обов'язки по П. с., І у ряді ін випадків. При розірванні договору будинок і все майно повертаються колишньому власнику.

Питання про долю договору П. с. у разі смерті набувача законодавством союзних республік вирішується по-різному: наприклад, в РРФСР договір припиняється, в УРСР - обов'язки за договором переходять до осіб, що одержали в порядку спадкування житловий будинок.





Виберіть першу букву в назві статті:

а б в г д е ё ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ы э ю я

Повний політерний каталог статей


 

Алфавітний каталог статей

  а б в г д е ё ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ы э ю я