Ізгої (від гоіть - жити), на Русі 11-12 ст. люди, що вийшли ("вижітие") в силу будь-яких обставин зі свого звичайного суспільного становища. Початкові відомості про І. містяться вже в Руській правді, в статутний грамоті 1150 смоленського князя Ростислава Мстиславича і в церковному статуті князя Всеволода Гаврила Мстиславича. І. були у володіннях церковних і світських феодалів. Більшість І. відбувалося, мабуть, із селян, які порвали в процесі феодалізації зв'язок з громадою, і з викупу або відпущених на свободу холопів. З розвитком феодалізму І. злилися з масою феодально-залежного населення. Літ.: Греков Б. Д., Селяни на Русі з найдавніших часів до XVII в., 2 изд., кн. 1, М., 1952; Смирнов І. І., До питання про ізгоях, в збірці: Академіку Б. Д. Грекову до дня 70-річчя. СБ ст., М., 1952, с. 105-11.
Виберіть першу букву в назві статті:
|